волочіння
ВОЛОЧІННЯ, я, с. 1. Дія за знач. волочити 1, 4, 5. Розкочувати [розкручувати].. троси волочінням їх.. по землі не можна (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 116); Колісні засоби для збирання соломи [з поля] усувають основний недолік безколісних засобів - волочіння соломи по землі (Орг. і технол. тракт, робіт, 1956, 316); - Паскудна трава! - буркнув Яким... Треба буде при волочінні уважати, аби й корінчика не лишилося (Кобр., Вибр., 1954, 45).
2. техн. Спосіб обробки металів тиском, коли вироби (заготовки) протягують крізь отвір, діаметр якого менший від діаметра заготовки. Латунь добре обробляється прокатуванням і штампуванням; з неї можна також одержати дріт волочінням (Токарна справа.., 1957, 60).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волочіння | волочіння |
Родовий | волочіння | волочінь |
Давальний | волочінню | волочінням |
Знахідний | волочіння | волочіння |
Орудний | волочінням | волочіннями |
Місцевий | на/у волочінні | на/у волочіннях |
Кличний | волочіння | волочіння |