вояцький
ВОЯЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до вояк. [2-й козак:] А от січовики життя вояцьке Вподобали найбільше над усе (Сам., II, 1958, 34); Вершник рвучко розкрив свою ношу і подав Ходкевичу плетений з лози вояцький щит (Ле, Наливайко, 1957, 267); // Власт. воякові. Вояцька кмітливість і одчайдушна хоробрість рятували його хлопців від смерті (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 176).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вояцький | вояцька | вояцьке | вояцькі |
Родовий | вояцького | вояцької | вояцького | вояцьких |
Давальний | вояцькому | вояцькій | вояцькому | вояцьким |
Знахідний | вояцький, вояцького | вояцьку | вояцьке | вояцькі, вояцьких |
Орудний | вояцьким | вояцькою | вояцьким | вояцькими |
Місцевий | на/у вояцькому, вояцькім | на/у вояцькій | на/у вояцькому, вояцькім | на/у вояцьких |