впервину
ВПЕРВИНУ (УПЕРВИНУ), присл., діал. Уперше. [Лисенко:] Е, голубчику, не слід так лякатися. Не впервину (Сміл., Черв. троянда, 1955, 45); - Гайда до мене, - потягнув Масло спантеличеного хлопця. Василеві це було впервину, досі його не запрошували дорослі люди, як рівного, та ще хто запрошує - начальник цеху! (Хижняк, Невгамовна, 1961, 74).