вперекидь
ВПЕРЕКИДЬ (УПЕРЕКИДЬ), присл. Перекидаючись, перевертаючись. - Як заходжусь та наважусь, то й хата піде уперекидь (Н.-Лев., III, 1956, 199); // Перекидаючи, перевертаючи. Вітер підхопив його сердитий голос, разом із сніжним пилом переніс через задубілі гармати і вперекидь покотив поза станцію, у біле море (Панч, І, 1956, 204).