вранці
ВРАНЦІ (УРАНЦІ), присл. У ранковий час. Увечері посумую, А вранці заплачу (Шевч., I, 1951, 10); Вранці я пішов навідатися до свого товариша (Панч, В дорозі, 1959, 98).
Вранці-рано; Рано-вранці - дуже рано, на світанні. У неділю вранці-рано Поле крилося туманом (Шевч., І, 1951, 310); А другої днини рано-вранці.. Свирид та Марія вирушили в дорогу (Коцюб., І, 1955, 147).