всевладний
ВСЕВЛАДНИЙ (УСЕВЛАДНИЙ), а, е. 1. Який має необмежену владу; повновладний. Наполеон, піднісши ліву руку, легко летів вперед мимо своїх полків, гордовитий і всевладний, як новий бог на землі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 62); А от Варвара Павлівна.., головнокомандувачка всього господарства і всевладна домоправительниця, цих естетичних захоплень не поділяла (Собко, Справа.., 1959, 4).
2. перен. Який виділяється над усім іншим, підкоряв собі все інше; дуже сильний. Безмежний світ - і скільки голосів, Думок, дерзань і почувань гарячих! Який всевладний порив охопив Німих ще вчора, вчора ще незрячих! (Рильський, І, 1956, 402); Закон життя був всевладний..! люди не хотіли думати про війну (Рибак, Час.., 1960, 621).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | всевладний | всевладна | всевладне | всевладні |
Родовий | всевладного | всевладної | всевладного | всевладних |
Давальний | всевладному | всевладній | всевладному | всевладним |
Знахідний | всевладний, всевладного | всевладну | всевладне | всевладні, всевладних |
Орудний | всевладним | всевладною | всевладним | всевладними |
Місцевий | на/у всевладному, всевладнім | на/у всевладній | на/у всевладному, всевладнім | на/у всевладних |