вселяти
ВСЕЛЯТИ (УСЕЛЯТИ), яю, яєш, недок., ВСЕЛИТИ (УСЕЛИТИ), вселю, вселиш, док., перех. 1. без додатка і куди, у що. Приміщати когось на проживання куди-небудь, до кого-небудь; поселяти. - Вселяти людей без речей. Навіщо це? (Код., Вибр., 1953, 127); [Середа:] А що, коли б нам Людмилу Іванівну вселити в один з наших нових будинків? (Голов., Драми, 1958, 70).
2. кому і в кого, перен. Викликати певні почуття, навівати, збуджувати думки. Неймовірні чутки розколихують тіні людей, вселяють їм крихти надій повернутись на Україну чи хоча 6 щось правдиве почути про неї (Стельмах, II, 1962, 254); Мистецтво.. повинно вселяти людям певність у своїх силах, віру в майбутнє, кликати їх на шлях боротьби (Талант.., 1958, 159); Нічого для себе святішого не бачив він [Т. Шевченко], як підняти гучним закликом народ з землі,.. вселити в його серце віру в перемогу (Слово про Кобзаря, 1961, 52).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вселяю | вселяємо |
2 особа | вселяєш | вселяєте |
3 особа | вселяє | вселяють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вселятиму | вселятимемо |
2 особа | вселятимеш | вселятимете |
3 особа | вселятиме | вселятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вселяв | вселяли |
Жіночий рід | вселяла | |
Середній рід | вселяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вселяймо | |
2 особа | вселяй | вселяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вселяючи | |
Минулий час | вселявши |