вточувати
ВТОЧУВАТИ (УТОЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТОЧИТИ (УТОЧИТИ), вточу, вточиш, док., чого, перех. Наливати, випускаючи цівкою напій і т. ін.; націджувати. [Лукаш:] Та що ти, дівчино? Чи я розбійник? Я тільки хтів тобі вточити соку з берези (Л. Укр., III, 1952, 198); - Піди, слуго вірнесенький, уточи ми [мені] пива. Хай нап'ються за здоров'я та до свого сина (Кобр., Вибр., 1954, 158); [Коваль:] Слухай, Гордію, вточи мені вишнівочки (Зар., Антеї, 1961, 6).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вточую | вточуємо |
2 особа | вточуєш | вточуєте |
3 особа | вточує | вточують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вточуватиму | вточуватимемо |
2 особа | вточуватимеш | вточуватимете |
3 особа | вточуватиме | вточуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вточував | вточували |
Жіночий рід | вточувала | |
Середній рід | вточувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вточуймо | |
2 особа | вточуй | вточуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вточуючи | |
Минулий час | вточувавши |