втуплювати
ВТУПЛЮВАТИ (УТУПЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., ВТУПИТИ (УТУПИТИ), плю, пиш; мн. втуплять; док., перех., в кого - що, у сполуч. зі сл. очі, погляд, зір. Довго або пильно, уважно вдивлятися. Під час промови Річарда [Годвінсон] починає трястись, далі втуплює очі в простір поперед себе (Л. Укр., III, 1952, 81); Жак ніяковів, втуплював погляд у землю (Жур., Вечір.., 1958, 245); Хлопець стояв, утупивши погляд у сірий бурхливий потік, у сиву піну (Донч., VI, 1957, 83).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | втуплюю | втуплюємо |
2 особа | втуплюєш | втуплюєте |
3 особа | втуплює | втуплюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | втуплюватиму | втуплюватимемо |
2 особа | втуплюватимеш | втуплюватимете |
3 особа | втуплюватиме | втуплюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | втуплював | втуплювали |
Жіночий рід | втуплювала | |
Середній рід | втуплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | втуплюймо | |
2 особа | втуплюй | втуплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | втуплюючи | |
Минулий час | втуплювавши |