вуркотання
ВУРКОТАННЯ, я, с. Дія за знач. вуркотати і звуки, утворювані цією дією. З поля, коли прислухаєшся, долітало вуркотання мотора (Панч, В дорозі, 1959, 233).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вуркотання | вуркотання |
Родовий | вуркотання | вуркотань |
Давальний | вуркотанню | вуркотанням |
Знахідний | вуркотання | вуркотання |
Орудний | вуркотанням | вуркотаннями |
Місцевий | на/у вуркотанні | на/у вуркотаннях |
Кличний | вуркотання | вуркотання |