вуркотати
ВУРКОТАТИ, очу, очеш і ВУРКОТІТИ, очу, отиш, недок. Видавати несильні переливчасті звуки низького тембру. - 3 дерева злинула голубка, сіла мені на плече й почала вуркотать на вухо (Н.-Лев., І, 1956, 347); Лише трактори невтомно вуркотіли десь у глибині степу (Гончар, Новели, 1954, 125); Наша кішка - в ліжко скік! До Мариночки під бік, вмить згорнулася в клубочок і тихесенько вуркоче (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 18); // Тихо, переливчасте говорити. - Бажанчику ти мій, - вуркотіла Рокса. - Жаданчику ти мій! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 17); Ніжно вуркоче [Юрась] своїм баском, мабуть, милуючись власними ораторськими здібностями (Чорн., Визвол. земля, 1950, 69).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вуркочу | вуркочемо |
2 особа | вуркочеш | вуркочете |
3 особа | вуркоче | вуркочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вуркотатиму | вуркотатимемо |
2 особа | вуркотатимеш | вуркотатимете |
3 особа | вуркотатиме | вуркотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вуркотав | вуркотали |
Жіночий рід | вуркотала | |
Середній рід | вуркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вуркочімо | |
2 особа | вуркочи | вуркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вуркочучи | |
Минулий час | вуркотавши |