вівтарник
ВІВТАРНИК, -а, ч. У православній церкві – вівтарний служка; мирянин, який допомагає священослужителям у вівтарі; над вівтарником не здійснюється таїнство священства, він лише отримує від настоятеля храму благословення прислуговувати у вівтарі; у католицькій церкві терміну “вівтарник” відповідає термін “міністрант”.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вівтарник | вівтарники |
Родовий | вівтарника | вівтарників |
Давальний | вівтарникові, вівтарнику | вівтарникам |
Знахідний | вівтарника | вівтарників |
Орудний | вівтарником | вівтарниками |
Місцевий | на/у вівтарнику, вівтарникові | на/у вівтарниках |
Кличний | вівтарнику | вівтарники |