вівчарик
ВІВЧАРИК1, а, ч. Зменш.-пестл. до вівчар 1. Вівчарик на герлигу похиливсь (Щог., Поезії, 1958, 101); Ой як будуть вівчарики Білі вівці пасти, Будуть мої співаночки За кресаню класти... (Коцюб., II, 1955, 322).
ВІВЧАРИК2, а, ч. Дрібний перелітний співучий птах жовтувато-зелено-сірого забарвлення, із шилоподібним дзьобом. Далеко запідпадьомкала перепілочка, і раз у раз висвистував вівчарик (Стор., І, 1957, 140); На різні голоси славлять весну дрозди, коноплянки, вівчарики, щиглики. (Коп., Як вони.., 1961, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вівчарик | вівчарики |
Родовий | вівчарика | вівчариків |
Давальний | вівчарикові, вівчарику | вівчарикам |
Знахідний | вівчарика | вівчариків |
Орудний | вівчариком | вівчариками |
Місцевий | на/у вівчарику, вівчарикові | на/у вівчариках |
Кличний | вівчарику | вівчарики |