відвічний
ВІДВІЧНИЙ, а, е. Який існує споконвіку, з давніх-давен. Верхом шумів-гудів відвічний ліс (Фр., XI, 1952, 291); Цвіте Україна!.. Всі землі свої возз'єднавши одвічні (С. Ол., Вибр., 1957, 30); Одвічний інстинкт гнав їх [журавлів] з пекучого півдня на болотисті низовини, де щороку вили вони свої кубла (Тулуб, Людолови, І, 1957, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відвічний | відвічна | відвічне | відвічні |
Родовий | відвічного | відвічної | відвічного | відвічних |
Давальний | відвічному | відвічній | відвічному | відвічним |
Знахідний | відвічний, відвічного | відвічну | відвічне | відвічні, відвічних |
Орудний | відвічним | відвічною | відвічним | відвічними |
Місцевий | на/у відвічному, відвічнім | на/у відвічній | на/у відвічному, відвічнім | на/у відвічних |