віддирати
ВІДДИРАТИ, аю, аєш, недок., ВІДДЕРТИ і ВІДІДРАТИ, віддеру, віддереш, док., перех. 1. Відривати, відділяти частину чогось або те, що приклеєне, прикріплене до чого-небудь. Відмочуючи та віддираючи кроваві штанці від його ран, вона ридала, як по своїй власній умершій дитині (Фр., IV, 1950, 232); Устриці віддирають під водою від скель (Донч., Ю. Васюта, 1950, 147); - Ти оддер шматок моєї одежі (Н.-Лев., III, 1956, 300); Галченя гляне на мене, віддере довгий тонкий шматочок і швидко ковтне (Коп., Як вони.., 1948, 49); // розм. Силоміць віднімати, відводити того, хто вчепився в що-небудь, або його руки, пальці. По перону бігали якісь люди з маузерами в руках і оддирали від поручнів таких же, як Успенський (Панч, В дорозі, 1959, 58); Чужий дядько віддер його руки від полудрабка (Панч, Гарні хлопці, 1959, 88).
2. тільки недок., розм. Із запалом, і швидко виконувати танець; танцювати. Кобзар вшкварив, а козаки - Аж Хортиця гнеться - Метелиці та гопака Гуртом оддирають (Шевч., І, 1951, 78); Вихором мчали по колу танцюристи, пускаючи по вітру чуприни і віддираючи веселого буйного гопака (Тулуб, Людолови, І, 1957, 458).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддираю | віддираємо |
2 особа | віддираєш | віддираєте |
3 особа | віддирає | віддирають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддиратиму | віддиратимемо |
2 особа | віддиратимеш | віддиратимете |
3 особа | віддиратиме | віддиратимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віддирав | віддирали |
Жіночий рід | віддирала | |
Середній рід | віддирало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддираймо | |
2 особа | віддирай | віддирайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віддираючи | |
Минулий час | віддиравши |