віджалувати
ВІДЖАЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., діал. 1. Не пошкодувати дати що-небудь; віддати, подарувати. Є в нас трохи медку, то оджалуємо їй медку (Вовчок, VI, 1956, 326); - От якби так кожному членові трибуналу по вуликові чистого меду-патоки... Я би вже віджалував для спільного добра (Фр., IV, 1950, 126).
2. без додатка. Перестати шкодувати. Так мені скучно самому, не можу оджалувати, що тебе не намовив поїхати (Коцюб., III, 1956, 267).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віджалую | віджалуємо |
2 особа | віджалуєш | віджалуєте |
3 особа | віджалує | віджалують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віджалував | віджалували |
Жіночий рід | віджалувала | |
Середній рід | віджалувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віджалуймо | |
2 особа | віджалуй | віджалуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | віджалувавши |