відживляти
ВІДЖИВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ВІДЖИВИТИ, ивлю, ивиш; мн. відживлять; док., перех. 1. Повертати до життя, робити знову живим. - Оця товаришка показала нам два трупи.. і запропонувала нам їх ... відживити (Смолич, І, 1958, 169); - Наказав пророк, щоб кожен, хто відживить мертву природу, зросить або заоре її, володів нею (Тулуб. Людолови, І, 1957, 321).
2. перен. Відновлювати в пам'яті що-небудь забуте. - А ви що ж думали? Що ми без жінки заходились "відживляти давні спогади"..? (Л. Укр., II], 1952, 707), Тота споминка відживила в моїй голові всі дива, якими в казках заселений ліс (Фр., IV, 1950, 473).
3. перен. Поновлювати фізичні сили, робити когось бадьорим. Михалко тепер знаходить щастя в тому, щоб копати колодязі для людей, відживляти їх, змучених, джерельною водою (Рад. літ-во, 3, 1957, 24); Те кохання, що його одживило, живу й муку йому собою завдало (Вовчок, І, 1955, 151); Здоровий воздух [повітря], супокій, часті проїздки зовсім відживили його (Фр., V, 1951, 202); Хоч би маленький шматочок м'яса! Явдоха відчуває - м'ясо відживило б її (Донч., III, 1956, 53).
4. перен. Пожвавлювати, звеселяти. Радісна звістка відживила хворого гетьмана (Тулуб, Людолови, II, 1957, 531).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відживляю | відживляємо |
2 особа | відживляєш | відживляєте |
3 особа | відживляє | відживляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відживлятиму | відживлятимемо |
2 особа | відживлятимеш | відживлятимете |
3 особа | відживлятиме | відживлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відживляв | відживляли |
Жіночий рід | відживляла | |
Середній рід | відживляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відживляймо | |
2 особа | відживляй | відживляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відживляючи | |
Минулий час | відживлявши |