відкараскуватися
ВІДКАРАСКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДКАРАСКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Звільнятися від кого-, чого-небудь неприємного; викручуватися. Боровий спершу, як тільки міг, відкараскувався від запрошень Коростилевського (Грим., Незакінч. роман, 1962, 151); - А що, Федоре, панів куме! - ледве ворочаючи язиком, вимовляє Федір. - Дожився? Здибало тебе щастя, що не втрапиш, як і відкараскатись від нього? (Мирний, IV, 1955, 233); Думка про неї [Олександру] наганяла хмару на Гнатове чоло; він жахався тої думки,.. силувався одкараскатись від неї (Коцюб., І, 1955, 70); Ні іронією, ні поблажливістю, ні глузуванням Каргата не спиниш і нічим од нього не відкараскасшся (Шовк., Інженерії, 1956, 184).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відкараскуюся | відкараскуємося |
2 особа | відкараскуєшся | відкараскуєтеся |
3 особа | відкараскується | відкараскуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відкараскуватимуся | відкараскуватимемося |
2 особа | відкараскуватимешся | відкараскуватиметеся |
3 особа | відкараскуватиметься | відкараскуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відкараскувався | відкараскувалися |
Жіночий рід | відкараскувалася | |
Середній рід | відкараскувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відкараскуймося | |
2 особа | відкараскуйся | відкараскуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відкараскуючись | |
Минулий час | відкараскувавшись |