відкарбувати
ВІДКАРБУВАТИ, ую, уєш, док. 1. перех., спец. Виготовити що-небудь карбуванням.
2. неперех., перен. Вимовити з підкресленою виразністю. - І можеш присягатися в цьому перед цехом? - Можу, -впевнено відкарбував Грицько, скосивши око на Кузьменка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 195); - Тут немає бидла, прошу пана, - відкарбував суворо Бартош (Рад. Укр., 25. IV 1959, 4).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відкарбую | відкарбуємо |
2 особа | відкарбуєш | відкарбуєте |
3 особа | відкарбує | відкарбують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відкарбував | відкарбували |
Жіночий рід | відкарбувала | |
Середній рід | відкарбувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відкарбуймо | |
2 особа | відкарбуй | відкарбуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відкарбувавши |