відкаснутися
ВІДКАСНУТИСЯ, нуся, нешся, док., розм. 1. від кого. Порвати з кимсь зв'язки; відцуратися, відректися. - Я бачила тебе через віконце і покохала тебе на віки вічні. Я вмираю за тобою і вмру, як ти од мене одкаснешся ... (Н.-Лев., IV, 1956, 34); А чи відаєш ти, нерозумна дівчино, що від тебе відкаснеться родина, скоро ти підеш на перекір їй (Коцюб., І, 1955, 159).
2. Перестати чіплятися, залишити в спокої; відв'язатися, відступитися. Се вона нас дурить, налякати хоче, аби ми від неї відкаснулись (Барв., Опов.., 1902, 206); Що в нього не запитаєш, тільки рукою одмахне: одкаснись, мовляв, не до того (Еллан, II, 1958, 19).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відкаснуся | відкаснемося |
2 особа | відкаснешся | відкаснетеся |
3 особа | відкаснеться | відкаснуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відкаснувся | відкаснулися |
Жіночий рід | відкаснулася | |
Середній рід | відкаснулося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відкаснімося | |
2 особа | відкаснися | відкасніться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відкаснувшись |