відквітувати
ВІДКВІТУВАТИ, ує і ВІДКВІТНУТИ, не; мин. ч. відквітнув, тла, ло; док. Закінчити, перестати квітувати. Вже давно жито відквітувало (Збан., Єдина, 1959, 7); В гаїв зеленій глушині уже конвалії одквітли... (Сос., Близька далина, 1960, 76); * Образно. Вже третє літечко твоє [дочки] Одквітло, одлетіло (Нагн., Вибр., 1957, 241).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відквітую | відквітуємо |
2 особа | відквітуєш | відквітуєте |
3 особа | відквітує | відквітують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відквітував | відквітували |
Жіночий рід | відквітувала | |
Середній рід | відквітувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відквітуймо | |
2 особа | відквітуй | відквітуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відквітувавши |