відлига
ВІДЛИГА, и, ж. Значне потепління взимку або ранньою весною, що викликає часткове розтавання снігу, льоду. Була відлига, з стріх капало, з горбка збігали, мов весною, струмочки талої води (Коцюб., І, 1955, 129); Батько приїхав рано-вранці, коли після сердитих морозів почалася відлига (Донч., IV, 1957, 468); Одлига пожувала дорогу (Сміл., Сад, 1952, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відлига | відлиги |
Родовий | відлиги | відлиг |
Давальний | відлизі | відлигам |
Знахідний | відлигу | відлиги |
Орудний | відлигою | відлигами |
Місцевий | на/у відлизі | на/у відлигах |
Кличний | відлиго | відлиги |