відлунювання
ВІДЛУНЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. відлунювати й відлунюватися. За кожним новим ударом [грому] не ставало чути відлунювання попереднього - а били один за одним (Смолич, День.., 1950, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відлунювання | відлунювання |
Родовий | відлунювання | відлунювань |
Давальний | відлунюванню | відлунюванням |
Знахідний | відлунювання | відлунювання |
Орудний | відлунюванням | відлунюваннями |
Місцевий | на/у відлунюванні | на/у відлунюваннях |
Кличний | відлунювання | відлунювання |