відлучатися
ВІДЛУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ВІДЛУЧИТИСЯ, учуся, учишся, док. 1. Виходити, виїжджати з якого-небудь місця на певний час. - Треба вам буде куди відлучатися, я знатиму, що і за морем ви за мною скучатимете, як я тут за вами (Кв.-Осн., II, 1956, 340); - Будьте дома й нікуди не відлучайтесь (Гончар, Таврія.., 1957, 682); - Я відлучуся годинки на дві, а ти вже доглядай тут за всім (Шиян, Гроза.., 1956, 201).
2. від кого - чого, рідко. Покидати, залишати. Там Маруся заручається, од батенька одлучається (Сл. Гр.); І з сими словами всі три [Кінь, Свиня, Кіт].. відлучилися від звірячої громади і пристали до людської (Фр., IV, 1950, 124); Ориська хоче відлучитися від них [подруг] (Вільде, Б'є восьма, 1945, 30).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлучаюся | відлучаємося |
2 особа | відлучаєшся | відлучаєтеся |
3 особа | відлучається | відлучаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлучатимуся | відлучатимемося |
2 особа | відлучатимешся | відлучатиметеся |
3 особа | відлучатиметься | відлучатимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відлучався | відлучалися |
Жіночий рід | відлучалася | |
Середній рід | відлучалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відлучаймося | |
2 особа | відлучайся | відлучайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відлучаючись | |
Минулий час | відлучавшись |