ВІДЛЮДНО. Присл. до відлюдний 2, 3. В одній коршмі коло Долини, що стояла відлюдно серед поля, вночі вирізано цілу орендарську родину (Фр., I, 1955, 366); Жив він самітно й відлюдно, з ранку до вечора порпаючись у своєму садку (Донч., VI, 1957, 117).