відмінний
ВІДМІННИЙ, а, е. 1. Який чимось відрізняється від кого-, чого-небудь. Раз їм почувся згори шум, одмінний од шуму плавнів (Коцюб., І, 1955, 360); Лавра тих часів була дуже відмінна від сучасної (Тулуб, Людолови, І, 1957, 125); Як часто дивували її несподівані, але завжди такі сміливі, відмінні від інших думки Тараса! (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 271).
2. Який має високу якість; дуже гарний, дуже добрий. Кількість бригад відмінної якості зростає у нас з кожним днем (Рад. Укр., 6.IX 1950, 2); Продукція відмінної якості; // Дуже вмілий. Відмінний стрілець, вона швидко опанувала снайперську майстерність (Кучер, Чорноморці, 1956, 169).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відмінний | відмінна | відмінне | відмінні |
Родовий | відмінного | відмінної | відмінного | відмінних |
Давальний | відмінному | відмінній | відмінному | відмінним |
Знахідний | відмінний, відмінного | відмінну | відмінне | відмінні, відмінних |
Орудний | відмінним | відмінною | відмінним | відмінними |
Місцевий | на/у відмінному, відміннім | на/у відмінній | на/у відмінному, відміннім | на/у відмінних |