відмітати
ВІДМІТАТИ, аю, аєш, недок., ВІДМЕСТИ, ету, етеш; мин. ч. відмів, мела, ло; мн. відмели; док., перех. 1. Мести що-небудь від чогось. - В нас сьогодні так, неначеб мало щось велике статися, - сказала одна з домашніх дівчат, відмітаючи сьогодні вже вдруге сніг з-під дому (Коб., III, 1956, 386).
2. перен. Відкидати. Всяка криза відкидає умовне, зриває зовнішні оболонки, відмітає віджиле, розкриває більш глибокі пружини і сили (Ленін, 22, 1950, 328); Народе! Подвигам межі й кінця немає. Які являєш ти, відмівши тлін і прах (Рильський, Сад.., 1955, 11).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відмітаю | відмітаємо |
2 особа | відмітаєш | відмітаєте |
3 особа | відмітає | відмітають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відмітатиму | відмітатимемо |
2 особа | відмітатимеш | відмітатимете |
3 особа | відмітатиме | відмітатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відмітав | відмітали |
Жіночий рід | відмітала | |
Середній рід | відмітало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відмітаймо | |
2 особа | відмітай | відмітайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відмітаючи | |
Минулий час | відмітавши |