відмічений
ВІДМІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмітити. Скільки у моїй Вітчизні є Місць, людською славою відмічених (Дор., Серед степу.., 1952, 24); Змагання найсильніших легкоатлетів Європи відмічені новим блискучим успіхом радянських спортсменів (Рад. Укр., 8.IX 1950, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відмічений | відмічена | відмічене | відмічені |
Родовий | відміченого | відміченої | відміченого | відмічених |
Давальний | відміченому | відміченій | відміченому | відміченим |
Знахідний | відмічений, відміченого | відмічену | відмічене | відмічені, відмічених |
Орудний | відміченим | відміченою | відміченим | відміченими |
Місцевий | на/у відміченому, відміченім | на/у відміченій | на/у відміченому, відміченім | на/у відмічених |