відпальник
ВІДПАЛЬНИК, а, ч. , гірн. Робітник, що здійснює відпалювання (див. відпалювання2). Перед спуском у шахту його [приміщення] заповнили врубмашиністи, прохідники,.. відпальники (Рад. Укр., 15.XII 1953, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відпальник | відпальники |
Родовий | відпальника | відпальників |
Давальний | відпальникові, відпальнику | відпальникам |
Знахідний | відпальника | відпальників |
Орудний | відпальником | відпальниками |
Місцевий | на/у відпальнику, відпальникові | на/у відпальниках |
Кличний | відпальнику | відпальники |