відраза
ВІДРАЗА, и, ж. Почуття огиди, ворожнечі до кого-, чого-небудь. Якась ворожнеча, якась відраза загарчала у ньому, немов збуджений пес (Коцюб., II, 1955, 215); Він був усе дуже обережний із зброєю, мав взагалі перед зброєю якусь неописану відразу (Коб., II, 1956, 130); Притишений голос дратує Віру, викликає в ній зараз не тільки відразу, але й обурення (Шиян, Баланда, 1957, 169).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відраза | відрази |
Родовий | відрази | відраз |
Давальний | відразі | відразам |
Знахідний | відразу | відрази |
Орудний | відразою | відразами |
Місцевий | на/у відразі | на/у відразах |
Кличний | відразо | відрази |