відходжувати
ВІДХОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДХОДИТИ, оджу, одиш, док. 1. перех., розм. Виліковувати хворого старанним доглядом. Відходжували, зціляли Катрусю радянські лікарі (Мельн., Коли кров.., 1960, 115); Напала його пропасниця. На велику силу одходила його Мотря (Мирний, II, 1954, 61); Хтось з учнів приніс чубатого селезня, якого ледве одходили (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193).
2. тільки док., перех. і неперех. Закінчити ходити; проходити певний час. Я вже відходив своє (Сл. Гр.); - Либонь ноги вже не танцюристі? Сто год [років] одходили на цім світі ? (Ю. Янов., І, 1958, 582).
Відходити ноги - ходінням утомити, пошкодити ноги. От, той козак Савлук ходив, ходив - і набрів оцей низькоділ, де тепер село; та чи він уподобав, чи то вже ноги одходив, оселився тут (Вовчок, VI, 1956, 219).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відходжую | відходжуємо |
2 особа | відходжуєш | відходжуєте |
3 особа | відходжує | відходжують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відходжуватиму | відходжуватимемо |
2 особа | відходжуватимеш | відходжуватимете |
3 особа | відходжуватиме | відходжуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відходжував | відходжували |
Жіночий рід | відходжувала | |
Середній рід | відходжувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відходжуймо | |
2 особа | відходжуй | відходжуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відходжуючи | |
Минулий час | відходжувавши |