відчайдух
ВІДЧАЙДУХ, а, ч. , розм. Про дуже хоробру, сміливу людину; протилежне боягуз. Дув [Іван] у відчаї.. Пустився, як керманич у люту повінь Черемоша без керма, без надії на який-небудь порятунок. Пустився, як той відчайдух Юра не раз пускався (Круш., Буденний хліб.., 1960, 224); Вона ["маленька господиня"] хотіла б побачити, як Нора і Юра з'їжджають з гори. Адже про це в домівці чуда оповідають.. Ми справді вибралися нишком обидві, щоб підглянути тих одчайдухів (Вільде, Троянди. .,1961, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відчайдух | відчайдухи |
Родовий | відчайдуха | відчайдухів |
Давальний | відчайдухові, відчайдуху | відчайдухам |
Знахідний | відчайдуха | відчайдухів |
Орудний | відчайдухом | відчайдухами |
Місцевий | на/у відчайдуху, відчайдухові | на/у відчайдухах |
Кличний | відчайдуху | відчайдухи |