відчалювати
ВІДЧАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЧАЛИТИ, лю, лиш, док. Відходити, відпливати від берега (про судна). Декотрі човни одчалюють (Н.-Лев., II, 1956, 468); Хвилина, коли судно відчалює, коли воно відривається від берега, завжди по-особливому урочиста (Ткач, Крута хвиля, 1956, 123); Тут вмиг [умить] байдак заворушився І сам, одчаливши, поплив (Котл., І, 1952, 264); Катер прикордонної морської охорони.. відчалив від пристані (Донч., II, 1956, 404); // Відходити, відпливати від берега на якому-небудь судні. Гребці одчалили од берега, і три човни, повні молодих хлопців, полинули по воді (Н.-Лев., І, 1956, 434); * Образно. [Крим:] Відчалюєте на вокзал. Дозвольте допомогти вам (Корн., II, 1955, 256).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчалюю | відчалюємо |
2 особа | відчалюєш | відчалюєте |
3 особа | відчалює | відчалюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчалюватиму | відчалюватимемо |
2 особа | відчалюватимеш | відчалюватимете |
3 особа | відчалюватиме | відчалюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відчалював | відчалювали |
Жіночий рід | відчалювала | |
Середній рід | відчалювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчалюймо | |
2 особа | відчалюй | відчалюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відчалюючи | |
Минулий час | відчалювавши |