візаві
ВІЗАВІ. 1. присл. Один проти одного; навпроти. Отак сидів він, візаві з нею (Кач., II, 1958, 228).
2. невідм. , ч. і ж. Той, хто перебуває навпроти. Він заглибився в якісь папери, надавши своєму візаві можливість говорити про що завгодно (Ю. Янов., І, 1958, 543); * Образно. - Ось мій нинішній візаві, - і він, обернувшися лицем, говорив так, щоб чув його й президент, що йшов зараз за ними (Фр., VII, 1951, 342).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | візаві | візаві |
Родовий | візаві | візаві |
Давальний | візаві | візаві |
Знахідний | візаві | візаві |
Орудний | візаві | візаві |
Місцевий | на/у візаві | на/у візаві |
Кличний | візаві | візаві |