візир
ВІЗИР 1, а, ч. 1. Пристрій у фото- або кіноапараті для наведення об'єктива на предмет, який фотографують; видошукач. Здавалося, що фотоапарат приріс до його очей, - кореспондент, на весь світ намагався дивитися лише через візир (Собко, Стадіон, 1954, 220).
2. військ. Деталь прицілу з вузькою щілиною.
3. спец. Щілина для візування. Цей прилад складається з лінійки - рівня з двома візирами: горизонтальним і під кутом 45° до горизонталі (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 71).
ВІЗИР2, а, ч. За середньовіччя вищий урядовий сановник у деяких країнах Близького й Середнього Сходу. Султан Мелік-шах зовсім звірився на свого візира, дав йому повну власть у державі (Крим., Вибр., 1969, 223); - А султан так розлютував на візира Насух-башу за те, що випустив він козаків у море, що наказав повісити його (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | візир | візири |
Родовий | візира | візирів |
Давальний | візирові, візиру | візирам |
Знахідний | візир, візира | візири, візирів |
Орудний | візиром | візирами |
Місцевий | на/у візирі | на/у візирах |
Кличний | візире | візири |