візників
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | візників | візникова | візникове | візникові |
Родовий | візникового | візникової | візникового | візникових |
Давальний | візниковому | візниковій | візниковому | візниковим |
Знахідний | візників, візникового | візникову | візникове | візникові, візникових |
Орудний | візниковим | візниковою | візниковим | візниковими |
Місцевий | на/у візниковому, візниковім | на/у візниковій | на/у візниковому, візниковім | на/у візникових |
візник
ВІЗНИК, а, ч. 1. Людина, яка править кінним екіпажем, найчастіше найманим; фурман. Він [жандарм] казав візникові стати супроти війтової хати (Фр., II, 1950, 35); Хлопець-візник, що служить у Садовських, приніс своїй господині величезного букета (Л. Укр., V, 1956, 385); Візник шалено поганяв коня... (Рильський, III, 1956, 295).
2. Найманий кінний екіпаж. Стукають по бруку колеса візника (Донч., І, 1956, 504).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | візник | візники |
Родовий | візника | візників |
Давальний | візникові, візнику | візникам |
Знахідний | візника | візників |
Орудний | візником | візниками |
Місцевий | на/у візнику, візникові | на/у візниках |
Кличний | візнику | візники |