війна
ВІЙНА, и, ж. 1. Організована збройна боротьба між державами, суспільними класами тощо. Війна людей їсть, а кров'ю запиває (Укр.. присл.., 1955, 78); Війну [1914-1915] ведуть усі великі держави заради грабежу, поділу світу, за ринки, за поневолення народів (Ленін, 21, 1950, 391); А між тим приготовання [приготування] до робітницької війни швидко кінчилися (Фр., V, 1951, 413); Щоб війни не знати, Щоб у мирі жить, - Армія Радянська На посту стоїть (Бойко, Ростіть.., 1959, 10).
Війною іти (піти) - починати проти кого-небудь війну. На край шотландський вільний Війною йшов король Едвард (Л. Укр., І, 1951, 351); Громадянська війна див. громадянський; Оголошувати війну див. оголошувати.
@ Холодна війна див. холодний.
2. перен. Стан ворожнечі між ким-небудь; суперечка, сварка з кимсь; боротьба. Малюючи в цілому циклі "Бориславських оповідань" війну поміж капіталом і працею, Франко не може залишитись тільки холодним, об'єктивним обсерватором (Коцюб., III, 1956, 38); Уже так споконвіку провадилась у підліщан непримиренна війна з лановими та ставчанами (Крот., Сини.., 1948, 13); Ідейна війна з народництвом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | війна | війни |
Родовий | війни | воєн, війн |
Давальний | війні | війнам |
Знахідний | війну | війни |
Орудний | війною | війнами |
Місцевий | на/у війні | на/у війнах |
Кличний | війно | війни |
війнути
ВІЙНУТИ, ну, неш, док., чим. 1. також без додатка. Однокр. до віяти 1-3. Ранок такий-то тихий та ясний придався: ні вітерець не війне, ні хмарка не збіжиться (Вовчок, І, 1955, 48); Гашіца відчинила льох. На них війнуло холодом та специфічним духом льоху (Коцюб., І, 1955, 242); Він [кінь], здибившись, сердито війнув на дядьків своїм султанисто розпущеним хвостом (Гончар, Таврія.., 1957, 563).
2. чим, безос; перен. Викликати відчуття чого-небудь, нагадати собою про що-небудь. На нього війнуло романтикою дитинства, і роки наче зсунулися назад (Гур., Життя.., 1954, 238); Зі скрині війнуло, мов з домовини, чимсь далеким і похоронним (Цюпа, Три явори, 1958, 47).
3. розм. Те саме, що майнути 2. Та поїзд тільки війнув перед його носом хвостом і поринув у затінок густого грабового лісу (Смолич, Театр.., 1940, 79).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | війну | війнемо |
2 особа | війнеш | війнете |
3 особа | війне | війнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | війнув | війнули |
Жіночий рід | війнула | |
Середній рід | війнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | війнімо | |
2 особа | війни | війніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | війнувши |