віночок
ВІНОЧОК, чка, ч. 1. Зменш.-пестл. до вінок. Рвуть зілля дівчата. Віночки плетуть (Рудан., Вибр., 1949, 40); А от же й найбідніші з дівчат стали носити віночки з стрічок (Григ., Вибр., 1959, 98); Новенька селянська хата з білими стінами, з ясними вікнами, .. у віночку розлогих верб та яблунь (Фр., IV, 1950, 452); Христина враз опускає донизу чорні віночки вій (Стельмах, Хліб.., 1959, 161); З них [ліричних пісень] можна скласти цілі вінки і віночки, пройняті веселкою настроїв, тонів і півтонів, одвертої і суворої мови життя (Мас., Життя.., 1960, 126); * Образно. Мучене чоло його ти [музо] закрасиш Правди віночком (Мирний, V, 1955, 280); // у знач. присл. віночком. Дівчино, дівчино. Сонцем заквітчана. Коси віночком По давньому звичаю (Дор., Літа.., 1957, 39).
@ Як у віночку - дуже гарно, чисто. В хату, то й заглянуть весело: як у віночку (Вовчок, І, 1955, 4).
2. рідко. Те саме, що вінець 3. В мене віночок з чистого золота, 3 перлів дрібних та королю (Л. Укр., І, 1951, 330).
3. Частина квітки, що складається з окремих або зрослих пелюсток. Вода позволяла дивитися на її ноги, такі бліді, як віночок нарциса (Коцюб., II, 1955, 214); Квітки повитиці польової на коротких квітконіжках.. Віночок дзвоникуватий, пелюстки його загострені (Бур'яни.., 1957, 101).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віночок | віночки |
Родовий | віночка | віночків |
Давальний | віночкові, віночку | віночкам |
Знахідний | віночок | віночки |
Орудний | віночком | віночками |
Місцевий | на/у віночку | на/у віночках |
Кличний | віночку | віночки |