вінчестер
ВІНЧЕСТЕР, а, ч. Вид мисливської рушниці. Ремо зацікавили рушниці вартових. Це були старовинні німецькі на одну кулю вінчестери, що їх набивали шомполами (Досв., Гюлле, 1961, 60); Тріснуло ще раз по раз. Після того затарабанили вінчестери всіх мисливців (Трубл., І, 1955, 147).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вінчестер | вінчестери |
Родовий | вінчестера | вінчестерів |
Давальний | вінчестерові, вінчестеру | вінчестерам |
Знахідний | вінчестер | вінчестери |
Орудний | вінчестером | вінчестерами |
Місцевий | на/у вінчестері | на/у вінчестерах |
Кличний | вінчестере | вінчестери |