віршник
ВІРШНИК, а, ч., заст. Поет. Латинський віршник.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віршник | віршники |
Родовий | віршника | віршників |
Давальний | віршникові, віршнику | віршникам |
Знахідний | віршника | віршників |
Орудний | віршником | віршниками |
Місцевий | на/у віршнику, віршникові | на/у віршниках |
Кличний | віршнику | віршники |