віслюк
ВІСЛЮК, а, ч. 1. Те саме, що осел 1. Сіра стіна. Розчепіривши негнучкі ноги, стоїть під нею віслюк (Коцюб., II, 1955, 406); На правому березі Босфору - чудовий асфальтований шлях. Ним мчать сучасні лімузини, старенькі автобуси, поважно стукають рисаки та віслюки (Знання.., 8, 1966, 16).
2. лайл. Про нерозумну, вперту людину. Так і свердлить йому вуха тріскучий голос боса: "Колінз, ви нездара, віслюк" (Рибак, Час.., 1960, 862); // Про людину, що сліпо підкоряється й служить комусь. Тепер ще ось греки, ці нещасні віслюки Антанти... Чого їх принесло сюди? (Гончар, Таврія.., 1957, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | віслюк | віслюки |
Родовий | віслюка | віслюків |
Давальний | віслюкові, віслюку | віслюкам |
Знахідний | віслюка | віслюків |
Орудний | віслюком | віслюками |
Місцевий | на/у віслюку, віслюкові | на/у віслюках |
Кличний | віслюче | віслюки |