вісниця
ВІСНИЦЯ, і, ж. Жін. до вісник 1, 2. Кілька разів Саня сама відносила протоколи аналізів до цеху, і там зустрічали її, мов вісницю перемоги (Шовк., Інженери, 1956, 103); Люблю, як темний ліс заграє на кордоні, І перші вісниці шумливої весни - Чарівні ластівки в своїм веселім дзвоні До нас спускаються з ясної вишини (Фомін, Вибр., 1958, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вісниця | вісниці |
Родовий | вісниці | вісниць |
Давальний | вісниці | вісницям |
Знахідний | вісницю | вісниць |
Орудний | вісницею | вісницями |
Місцевий | на/у вісниці | на/у вісницях |
Кличний | віснице | вісниці |