віяти
ВІЯТИ, вію, вієш, недок. 1. неперех. Рухатися (про повітря). Віє весняний благий вітрець (Вовчок, VI, 1956, 261); Уже третій тиждень віяв суховій (Панч, II, 1956, 432); // Розноситись, ширитись у повітрі. Віють з поля чудові пахощі од нестиглого зерна і польових квіток (Коцюб., І, 1955, 17).
@ Звідки вітер віє див. вітер; Куди вітер віє див. вітер.
2. чим, безос., неперех. Обдавати подувом пахощів, холодом і т ін. Із садочка красна Пахощами віє (Стар., Поет. тв., 1958, 33); Від граніту віяло холодом і запахом водоростей (Ільч., Серце жде, 1939, 82); // перен. Віддавати чимось, поширюватися. Від його [М. Чернишевського] творів віє духом класової боротьби (Ленін, 20, 1950, 220); Від зіщуленої постаті візника.. віяло безнадійною покірністю (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 331).
3. неперех. Маяти, розвіватися. Соціалізму стяг над нею [Болгарією] гордо віє (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 44); // чим. Махати. Над бездонними глухими ущелинами віють крилами чорні птахи (Донч., II, 1956, 410); Щось віє покривалами тонкими, так прудко-прудко, крутячись у танці... (Л. Укр., I, 1951, 303).
4. перех. і без додатка. Очищати зерно на вітрі або віялкою. Чіпка - на току, коло хліба порається: молотить, та віє, та околот в'яже... (Мирний, II, 1954, 139); Цей день так і минув: біля воза до обіду провозилися, по обіді в клуні віяли зерно (Головко, II, 1957, 136); На току колгоспниці віють пшеницю (Рад. Укр., 7.VIІІ 1946, 1).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вію | віємо |
2 особа | вієш | вієте |
3 особа | віє | віють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віятиму | віятимемо |
2 особа | віятимеш | віятимете |
3 особа | віятиме | віятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віяв | віяли |
Жіночий рід | віяла | |
Середній рід | віяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віймо | |
2 особа | вій | війте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віючи | |
Минулий час | віявши |