ганьба
ГАНЬБА, и, ж. 1. Принизливе для кого-небудь становище. Бабуся кілька разів опередила мене. Для мене це була ганьба (Томч., Готель.., 1960, 67).
2. Недобра слава; безчестя. Прощай, убогий Кос-Арале.. Ні хвали, Ані ганьби я не сплітаю Твоїй пустині (Шевч., II, 1953, 207); Вчора при людях його обсміяв Роман, а це знову ганьба на все село (Стельмах, І, 1962, 107).
3. Вигук, що виражає осуд кого-, чого-небудь. [Комісар:] І гасло викиньте - ганьба і смерть тому, хто залишиться в бухті (Корн., І, 1955, 32).
@ Ганьбу давати, заст. - гудити, ганити. - Лучче було ганьби не давати: зради не було б, сорому (Барв., Опов.., 1902, 239).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ганьба | ганьби |
Родовий | ганьби | ганьб |
Давальний | ганьбі | ганьбам |
Знахідний | ганьбу | ганьби |
Орудний | ганьбою | ганьбами |
Місцевий | на/у ганьбі | на/у ганьбах |
Кличний | ганьбо | ганьби |