гармаш
ГАРМАШ, а, ч. 1. іст. Майстер, який виготовляв і обслуговував гармати. [Мар'яна:] Начиніть набоями гармати! [Катря:] А покажіть нам, діду, як і що. [Дід:] Був гармашем, то стану у пригоді (Стар., Вибр., 1959, 552); У Запорізькій Січі були й гармати. Козаки були прекрасними гармашами (Іст. УРСР, І, 1953, 164).
2. розм. Те саме, що гарматник. Гей, гармаші! озвітесь із гармат! (Сл. Гр.); Чому гармаші, поскладавши тілогрійки, не відлучаючись ні на секунду від своїх гармат, стоять біля них у таких по-мисливському напружених позах? (Гончар, III, 1959, 359).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гармаш | гармаші |
Родовий | гармаша | гармашів |
Давальний | гармашеві, гармашу | гармашам |
Знахідний | гармаша | гармашів |
Орудний | гармашем | гармашами |
Місцевий | на/у гармаші, гармашу, гармашеві | на/у гармашах |
Кличний | гармашу | гармаші |