гарнець
ГАРНЕЦЬ, я, ч., заст. Те саме, що гарець. - А може й то правда, що кажуть: у церкві нічого не дають, а у Шміла, то мож [можна] бодай за гарнець жита порцію горівки дістати! (Фр., І, 1955, 165); В будинку Шмалія не прибрано, все.. заставлено різним начинням, боднями, діжницями, гарнецями (Стельмах, Хліб.., 1959, 119).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гарнець | гарнці |
Родовий | гарнця | гарнців |
Давальний | гарнцеві, гарнцю | гарнцям |
Знахідний | гарнець | гарнці |
Орудний | гарнцем | гарнцями |
Місцевий | на/у гарнці | на/у гарнцях |
Кличний | гарнцю | гарнці |