гваякол
ГВАЯКОЛ, -у, ч. Складна органічна сполука ароматичного ряду; метиловий ефір пірокатехіну; міститься в гваяколовій смолі, буковому дьогті; застосовують в медицині.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гваякол | гваяколи |
Родовий | гваяколу | гваяколів |
Давальний | гваяколові, гваяколу | гваяколам |
Знахідний | гваякол | гваяколи |
Орудний | гваяколом | гваяколами |
Місцевий | на/у гваяколі | на/у гваяколах |
Кличний | гваяколе | гваяколи |