гей
ГЕЙ, -я, ч. Гомосексуальний чоловік.
ГЕЙ, виг. 1. Спонукальне слово, яким підганяють волів, корів або коней. Гей, гей, гей, мій чорний воле! Нива довга, в стернях поле... (Щог., Поезії, 1958, 62); - А ореш бувало - у дві ж пари завжди, вже не боїшся, що пристануть: "гей та гей" (Головко, II, 1957, 50).
2. Уживається як оклик при звертанні. - Гей, музо, панночко цнотлива, Ходи до мене погостить! (Котл., І, 1952, 233); - Гей! ти! - гукнув голова. - Відчини! Чув? Чіпко! (Мирний, II, 1954,184); Спершу їхали тихо, але от не стерпів Давид - гукнув Якимові: гей, гей, а нехай лиш торкають! (Головко, II, 1957, 186).
3. Уживається як заклик, заохочення до дії. - Гей, хто зо мною вийде битись. Покуштувати стусанів? (Котл., І, 1952, 93); Гей до мене! Є у мене І варене й печене (Гл., Вибр., 1957, 287); - Гей, більше лісу Батьківщині! - Лунав клич по Верховині. - Бо для радянських це будов! (Рильський, Сад... 1955, 83).
4. Виражає піднесення, захоплення чим-небудь. Гей, степи-поля, розкіш моя!.. (Коцюб., І, 1955, 181); - Гей, шаленая пісне! І в кого вдалась ти така непокірна? (Л. Укр., І, 1951, 193); Гей, свободо ж моя, ти рум'яна та руса! Довгождане щастя українця й білоруса (Тич., II, 1957, 14).
5. Пісенний вигук. Гей, коню, гей, не одставай! Гей, коню, коню, поспішай! (Метл. і Кост., Тв., 1906, 369); Оживляєм гори, води, вибудовуєм заводи, ростемо ж ми, гей! (Тич., І, 1957, 167); За горою, гей, за кам'яною Нас Ватутін кликав серед бою (Мал., Чотири літа, 1946, 73).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гея | геї |
Родовий | гея | геїв |
Давальний | гею, геєві | геям |
Знахідний | гея | геїв |
Орудний | геєм | геями |
Місцевий | на/у геї, геєві, гею | на/у геях |
Кличний | гею | геї |
гея
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Гея | Геї |
Родовий | Геї | Гей |
Давальний | Геї | Геям |
Знахідний | Гею | Гей |
Орудний | Геєю | Геями |
Місцевий | на/у Геї | на/у Геях |
Кличний | Геє | Геї |