гиготати
ГИГОТАТИ, очу, очеш і ГИГОТІТИ, очу, отиш, недок., розм. 1. Те саме, що іржати 1. - Коню мій любий, коню хороший, який ти прекрасний, та будуть тебе різати. - А він до неї і гиготить: - Ти,- каже,- дивись, де перша крапля крові упаде, та візьми ту краплю і закопай в саду (Укр.. казки, легенди.., 1957, 171).
2. перен. Голосно і нестримно сміятися; реготати. Карпо зареготався.- Бач, як гигоче... - почав клясти чоловік (Мирний, І, 1954, 274); - Але ж куди мені тепер дітися?.. Домаха вигонить, сусіди гиготять, наче ті жеребці (Кучер, Прощай.., 1957, 411).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гигочу | гигочемо |
2 особа | гигочеш | гигочете |
3 особа | гигоче | гигочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гиготатиму | гиготатимемо |
2 особа | гиготатимеш | гиготатимете |
3 особа | гиготатиме | гиготатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гиготав | гиготали |
Жіночий рід | гиготала | |
Середній рід | гиготало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гигочімо | |
2 особа | гигочи | гигочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гигочучи | |
Минулий час | гиготавши |