глиняний
ГЛИНЯНИЙ, а, е. 1. Зробл. з глини. Маріора варила обід у глиняній кабиці на подвір'ї (Коцюб., І, 1955, 215); Глиняні посудини дунайської культури мають форму чашок, кубків і невеликих плоскодонних глечиків (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 51); * У порівн.Рука [Тугара] ослабла, впала, мов глиняна (Фр., VI, 1951, 97).
2. Який складається з глини. Де ж Дніпро? Ось і він - синій аж чорний.. піднімав свою гребенясту спину, роздимає покручені боки і з ревом та гуком стрибає на глиняний берег (Мирний, І, 1954, 346); Земля тут глиняна. Суглинок, покраяний ярами, долинами (Кучер, Дорога.., 1958, 217); * У порівн. Ми йдемо сірою, мов глиняна брила, колоною (Кол., На фронті.., 1959, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | глиняний | глиняна | глиняне | глиняні |
Родовий | глиняного | глиняної | глиняного | глиняних |
Давальний | глиняному | глиняній | глиняному | глиняним |
Знахідний | глиняний, глиняного | глиняну | глиняне | глиняні, глиняних |
Орудний | глиняним | глиняною | глиняним | глиняними |
Місцевий | на/у глиняному, глинянім | на/у глиняній | на/у глиняному, глинянім | на/у глиняних |